Донбасс | Рецензия

«Донбасс» показали в секции «Особый взгляд» в Каннах, где вызвал неоднозначную реакцию. После фильм привезли на Одесский кинофестиваль. Зрители выстраивались в длинные очереди, желая увидеть новое творение одного из самых выдающихся современных украинских режиссеров.

О «Донбассе» не прекращают говорить, поскольку этот фильм стал претендентом на «Оскар» от Украины. И мы согласны с выбором комитета.

далі

Дочери дансинга | Рецензия

Ловко перепрыгивая с мюзикла на страшилку и обратно, у Смочинской выходит уверенно держаться на своем «плоту», погружающемся время от времени под воду. Линия повествования «Дочерей дансинга» в один момент может взмахнуть своим рыбьим хвостом и скрыться из глаз, оставляя после себя лишь круги на водной глади. Впрочем, для молодого режиссера, который впервые снимает полнометражное художественное кино, оно стало смелым экспериментом, которому по плечу удивить зрителя.

далі

Неоновый демон | Рецензия

Фильм датского режиссера Николаса Виндинга Рефна ждали все, кто мог и кто не мог, кто знал? и кто не знал. Аншлаг перед показом «Неонового демона» обещал зрелищное кино. Что ж, надежды оправдались на все сто процентов. Но, как часто это бывает, форма и суть не всегда соответствовали друг другу, находясь в одной плоскости. А иногда что-то из двух составляющих и вовсе могли отсутствовать. Под длинным интригующим плащом скрывался трешовый эксгибиционист.

далі

Мілина | Рецензія

Компанію не надто дружелюбній тварині складуть красуня Блейк Лайвлі та харизматична чайка, яку впору було б і у титрах згадати. Іспанський режисер подумав створити камерний трилер в дусі «127 годин» Дені Бойла або «Похований живцем» Родріго Кортеса. Кортес з нього ніякий, а Бойл тим паче, але свою «Мілину» Кольєт-Серра все ж представив.

далі

Людина-швейцарський ніж | Рецензія

Дебютна робота двох режисерів, які називають себе просто Деніелами, мала би стати господарським милом для їхнього тезки на прізвище Редкліфф, аби той зміг відмитися від «тавра», яке вимушений був носити довгими роками. Екс-Гаррі Поттер з усіх сил намагається віддерти шлейф своєї найвідомішої ролі, та чи вдалося це йому — ще те питання. Стрічку «Людина-швейцарський ніж», яка отримала приз за режисуру на фестивалі «Санденс», де полюбляють експериментальні підходи до зображення та його осмислення, чекали із перехопленим подихом, але повітря випустили, як тільки «труп юного чаклуна» почав страждати метеоризмом.

далі

Легенда про Тарзана | Рецензія

«Легенда про тарзана» перейняла драматичний розмах останніх частин «Гаррі Поттера», але і в фільмах про юного чаклуна це не грало на руку Йєтсу. Може, лише колористиці та приємних слоу-мо, але на історію не вплинуло. Тому найкращий варіант — дивитися цей пригодницький бойовик там, де можна з головою поринути у фільм та забути про сюжет — він тут абсолютно не важливий, хоча на одному моменті і просльозитися можна. Але ж який бойовик без сентиментальності. Може тільки у Тарантіно чи Гая Річі, і то не факт.

далі

Великий дружній велетень | Рецензія

Потроху Спілберг викреслив з першоджерела усі моменти, які б могли забарвити його нове «дітище» в похмурі фарби, та випустив «Великого дружнього велетня», якого маленька героїня стрічки кликала по-панібратськи ВДВ (що, звісно, викликало бурю захвату в дорослої аудиторії). З копита вскач режисер перейшов від представленого у 2015 році «Шпигунського моста» до відверто дитячого двогодинного фентезі. Лишень прихопив із собою Марка Райленса, якому випала честь втілити героя постерів — самого велетня та alter ego автора фільму, адже Спілберг наче натякає: «ну ж бо, це ж я, ваш покірний слуга, який навіює вам гарні сни та казочки!».

далі