Твіт (Х) рецензія: Студія FILM.UA спробувала перетворити анімаційний хіт на похмуре ігрове фентезі, проте забула, що для кіно потрібен режисер, а не кліпмейкер. Дим-машина працювала понаднормово, намагаючись сховати відсутність емоцій.
Почну здалеку. Масштаби студії FILM.UA продовжують дивувати. Зняти за приватний мільйон доларів ігрове розширення «Мавки» під час повномасштабного вторгнення — це амбітна заявка. Продюсери вирішили відійти від дитячої казки Лесі Українки та запропонували глядачеві похмуру міфологію з небезпечними німфами та забороненим коханням. Звучить круто.
Але що там по самому кіно?
На диво, до сценарію Ярослава Войцешека претензій майже не маю. Він вийшов простим, зрозумілим, а головне — абсолютно логічним. Єдине, що відверто здивувало — тотальна відсутність бодай якоїсь відсилки на війну (хіба що я її пропустив).
Щодо акторської гри є один неприємний нюанс. Мене весь час не покидало відчуття, що в лицедіїв просто не було часу на нормальне опрацювання матеріалу. Усе виглядає як перше читання незнайомої п’єси: актор бачить написаний текст, розуміє завдання, проте не завжди встигає це адекватно відобразити на екрані.
Також є невелика претензія до продакт-плейсменту. Так, авторам ще треба працювати над органічністю реклами в кадрі. Проте після багатьох вітчизняних фільмів про безглузді весілля та поїзди, тутешня інтеграція брендів — це вже величезний крок уперед.
О! Ще треба обов’язково згадати про костюми русалок. Замість прадавньої української міфологічної естетики нам підсунули вбрання, які до болю нагадують старі добрі прикиди зі «Стар Треку». Дивишся на цих небезпечних мешканок Темного озера і чекаєш, коли вони попросять телепортувати їх на «Ентерпрайз».
А от що справді смішило під час перегляду — це спецефекти диму. Велетенська кількість дим-машин працювала на повну потужність, хоча це далеко не завжди виглядало доречно. Цей туман одразу нагадав мені давню лекцію на Троєщині про витрати студії FILM.UA. Колись для серіалу «Нюхач» фахівцям з ефектів довелося купити дороге димове рішення. Тепер оця тотальна задимленість кожної сцени виглядає як банальне бажання нарешті окупити стару технологію.
Проте головною проблемою стрічки залишається інше — повна відсутність режисури. Катя Царик зовсім не дає режисерського бачення. Знято все максимально просто. Тут виникають питання до оператора Юрія Короля, проте це другорядне. У фільмі немає нагнітання емоцій, саспенсу, відсутнє відчуття магії. Режисура «Мавки» більше нагадує роботу художника-постановника. Царик відверто забуває, що кіно складається з багатьох сюжетів та ліній. Це не музичний кліп і не пафосна церемонія нагородження. Сцени повинні рухати історію, промовляти до глядача, а не просто сухо доносити інформацію.
Висновок: «Мавка. Справжній міф» — це красива візуальна спроба створити українське підліткове фентезі, яка розвалюється через кліповий підхід. Картинка і дим не здатні замінити справжню режисуру та глибокі емоції.
Головне, щоб наступного разу студія робила ставку не лише на бренд, але й на міцну постановку.
Емоджі рецензія: 🧝♀️🌫️🎬🤦♂️🌲🎥
Издатель cineast.com.ua.
Член спілка кінокритиків України
Організатор: Бардак. Фестиваль короткометражного незалежного українського кіно