Оголошуємо тему та візуальне рішення Docudays UA-2024. Нагадуємо, що фестиваль відбудеться з 31 травня по 9 червня у Києві та онлайн.
Про концепцію 21 Docudays UA розповідає Дар’я Аверченко, директорка Комунікаційного департаменту Docudays UA, членкиня Відбіркової ради фестивалю:
Ми обрали довгу, сповнену протиріч назву, яка пригадує, помиляється, трохи іронізує, досліджуючи сама себе. В Україні вона стала частиною нового фольклору. Для іноземців — це заклик дізнатися більше про нашу історію, російську агресію в ній, про причини цієї війни. Чим є Україна і ким є її громадян(к)и.
Ми збираємося поговорити про історичну пам’ять, її крихкість і постійні намагання ворогів змінювати її й переписувати. Про циклічність історії. Про збереження та пошук ідентичності.
Ми будемо говорити про відповідальність. Про покарання воєнних злочинців, а також відповідальність тих, хто ховається за словом «мир» та уникає слова «справедливість».
Із кожним новим днем під атаками російських ракет у нас все більше питань до світової архітектури безпеки. Що потрібно, аби західні лідер(к)и, нарешті, втілили дієву систему захисту України, країн Західної Європи і решти світу від російської агресії?
Ціна безвідповідальності росте разом із загрозою нових воєн у світі. Саме пам’ять про політичні компроміси та спустошення мусила би берегти світ від повторення історичного циклу Другої світової.
Саме пам’ять формує в нас відчуття відповідальності за наш вибір і впевненість у правильності наших дій.
Запрошуємо вас на розмову про пам’ять із режисер(к)ами після показів фільмів, на панельних дискусіях RIGHTS NOW! та «Архіву війни», на подіях та обговореннях DOCU/СИНТЕЗ, майстеркласах DOCU/PRO, на зустрічах із творцями та творчинями імпакт-історій — командою Мережі кіноклубів DOCU/CLUB, якій нині виповнюється 10 років.
Візуальне рішення 21 Docudays UA коментує Роман Бондарчук, артдиректор Docudays UA:
За три століття немає жодного покоління українців та українок, яке би вповні отримало у спадок матеріальну пам’ять. Будинки, меблі, посуд, коштовності, фотоальбоми губляться у війнах і революціях. Улюблені вазочки, які стояли в серванті кожної родини, декоративні лебеді, кришталеві роги достатку просто зараз руйнуються в цій війні, у цьому новому витку історії. Щось крихке тріскається в душі. Щось красиве втрачає сенс чи залишається у спогадах. Але щоб рухатись далі нам доводиться збиратись докупи. Пам’ятати наших героїв/-інь, щоб уявляти майбутнє. Не забувати, хто наші вороги. Щоб усі жертви й наша вікова боротьба були не даремними.
Створюючи візуальний образ 21-го Docudays UA, ми надихались мистецькою практикою художника Михайла Алексєєнка, який вже понад 10 років працює з кришталем — химерним, блискучим, крихким, як і сама пам’ять. Дизайн постеру створила Даша Подольцева.
Головний по текстам
Майже людина