День другий. Чернівці залишаються не впізнаними. Готель і Культурно-мистецький центр імені І.Миколайчука – весь маршрут. Це прекрасно. Все ж таки на кінофестивалі важливе саме кіно.
Микайлочук Open готується до повноцінної індустріальної секції. Наразі цього немає, як і не було конкурсу минулого року, але кроки робляться. Тому блок “Українське кіно, яке ми дивитимемося завтра” доречне видовище. Олексій Гладушевський, щоправда, аж надто вже комплементарно про кожен трейлер і фільм. Мене ж із представлених фільмів цікавить “День хризантем” – аж надто багато про фільм читаю і чую. Поки що не зрозуміло, але цікаво. Взагалі добре, що війна не повністю вбиває індустрію.
Далі пішов і повторно подивився фільм-есе “Неллі і Надін” реж. Маґнус Ґерттен. Ніжне кіно, що народилося від фотографії і порушує питання про кохання, життя і відвертість. Хоч зазвичай мені не до вподоби фільми есеї, але цього разу все склалося і спокійно пораджу подивитися всім.
Українська прем’єра фільму “Злегка прочинені двері” реж. Хачатур Васілян, Олександр Біков майже впоралася. Трагікомедія, що працює зі стереотипами, шаблонами і дуже важкою темою. Адже війна триває вже багато років і викликає багато розмов. У цьому творі звернулися до дуже, дуже тонкої теми. Майже впоралися. Одна сцена просто розвалює фільм. Цей сценарний ляп порушує питання і до інших аспектів у фільмі. Все ж таки один великий ляп позначився на загальному враженні про фільм.
Головною подією став фільм “Я, Ніна” реж. Марися Нікітюк. Дуже боявся, що фільм буде просто екранізацією дуже простого і до прісності банального роману. Виявилося все не так. Марися Нікітюк дуже змінила кіно. Дуже сильна робота всієї команди. Кіно дивишся на одному диханні. Навіть звичне не вміння працювати з кінцівкою від режисерки не псує враження від перегляду.
Щоправда, далі все гірше. Аналізуючи фільм ставиш собі питання:
Чому у фільмі немає негативних персонажів?
Чому, при заявленій темі про любов до життя, головна героїня ніяк не показує бажання жити?
Чому просто викреслено тему дітей?
Напевно, це правильно, що виникають питання. Мені ж це вбачається не опрацьованістю. Загалом “Я, Ніна” гарне кіно, з усіма відомими проблемами від режисерки і окремо від авторки ідеї.
.Фестиваль важливий, але треба допомогти ЗСУ. Я зараз хочу зібрати на дрон для 63 ОМБр:
🎯 Ціль: 77 000 ₴
🔗Посилання на банку
💳Номер картки банки
5375 4112 0680 9951
В рамках https://www.facebook.com/ngoukrainesos/videos/572696734783072/
Издатель cineast.com.ua.
Член спілка кінокритиків України
Організатор: Бардак. Фестиваль короткометражного незалежного українського кіно