Про що: Стамбульський бізнесмен разом з дружиною переїздить жити у село Бехрам. Чоловік знаходиться під слідством у підозрі в створенні фінансової піраміди та присвоєнні грошей. Знайомі, друзі та майже всі місцеві жителі починають ставитися до головного героя вороже.
Недосконалий, з відчутними проблемами у сценарії турецькій триллер “Boga, Boga” несподівано сподобався мені. Майже увесь час, що я дивився його — порівнював з нашим “Памфіром”. Обидва фільми добре зроблені з технічної точки зору: операторська робота, монтаж. Акторські роботи — нормальні. У обох є великі проблеми зі сценарієм та мотивацією персонажів, що стає помітним десь з середини фільму. У турецького ще й є просто провальний момент, коли “Boğa Boğa” скочується до рівня і змісту серіалів країни виробництва, та навіть вбиває логіку. І все ж, кінцівка витягує фільм з того болота, до якого його тягнули майже дві години і хлюпнули десь за хвилин 30 до кінця.
Не скажу, що остаточне рішення режисера є новаторським або навіть чимось неймовірним. Це не так. Втім, фільм майже весь свій хронометраж протримався реалістичною драмою (окрім дивного скочування у чорну комедію та у вже згадані турецькі серіали). А кінцівка “Boğa Boğa”, хоч з певного моменту і стає передбачуваною, але зроблена майстерно, саме в тому, що залишаючись реалістичним за зображенням, стрічка стає притчею за змістом. Рішення з фінальним кадром та музикою підкреслюють основну думку, яку режисер хотів донести до глядача. Це не геніально, але дуже непогано. Навіть як для певного штампа. Не кажучи вже про те, що головний герой у нас дійсно змінюється в процесі фільму, і він чи не єдиний, хто розуміє або намагається зрозуміти ці та інші зміни. Інша справа — наскільки він відповідає слову “герой”.
Окремо скажу про еротичну сцену. Вона знята без будь-якого оголення і при цьому зроблена настільки добре, що виникає питання: чи обов’язково потрібно майже в кожному українському фільмі робити сцени сексу, які викликати лише почуття сорому? Не за акторів, а за тих, хто їм прописав дії і тих, хто знімає. Просто демонструючи оголену жінку і сам статевий акт, ви не показуєте секс. Гаразд, показуєте, але зводите його до суто технічної вправи (чим він з одного боку і є), але в цьому немає еротики. Немає пристрасті. Немає нічого. А так не буває, бо секс завжди базується на чомусь. Не кажучи вже про те, що він — завжди у голові. Турки, схоже, це розуміють. Чекаємо, коли зрозуміють наші режисери.
Повертаючись до фільму — в певний момент я очікував, що події підуть шляхом “Солом’яних псів”, але навіть радий, що помилився. Сумніваюся, що “Boğa Boğa” зможе викликати в багатьох глядачів таку ж симпатію, як в мене. Втім, якщо вам цікаво порівняти сучасне українське та турецьке кіно — цей фільм непоганий зразок.
