Якби я мала можливість вигадувати власні номінації, то фільм української режисерки Аліси Коваленко неодмінно отримав би саме таку нагороду.
Історія про юнаків з прифронтової зони зараз, майже через рік після початку повномасштабного вторгнення, відчувається особливо гостро.
Режисерка почала роботу над стрічкою ще у 2019 році. Місцем події фільму вона обрала Луганщину, а саме селище міського типу Станиця. Там, майже на лінії фронту живуть головні герої фільму — підлітки Андрій, Руслан, Ліза та Лєра. Попри похмуру реальність навколо жоден з них не втрачає віру у світле майбутнє. Фільм демонструє реальність, таку чужу для більшості з нас у 2019, але таку знайому для всіх сьогодні.
Попри неприпинні бойові дії на сході країни кожен з головних героїв має свої мрії та, адаптуючись до навколишніх умов, намагається будувати плани.
Звичні підліткові заняття: малювання, сварки з батьками, тренування, підготовку до вступу в університет переривають звуки пострілів.
Герої фільму попри кардинально різні захоплення мають багато спільного. Кожен з них щиро любить свою малу батьківщину, але в той самий час кожен з них боїться залишитися тут назавжди. «No future in Stanitsa» — пише одна з головних героїнь на станах зруйнованої після обстрілів будівлі. Ії найбільша мрія — вирватися звідси, подорожувати, побачити світ.
Це кіно — прямий доказ того,що навіть під час війни не варто переставати мріяти, адже ці мрії досить неочікувано можуть здійснюватися. Головні герої за підтримки українського спортивного журналіста неочікувано для себе вирушають в подорож до Гімалаїв. Вони підкорюють гірські вершини і вірять, що так само можуть підкорити долю і прокласти шлях до світлого майбутнього.
Фільм, створений з великою любов’ю має надихати та давати надію на те, що навіть у найтемніші часи є місце для чогось світлого.
Ти закохуєшся в мальовничі краєвиди Луганщини, талановито задокументовані на камеру, відчуваєш ностальгію та сум за чимось рідним і близьким, навіть якщо ти ніколи там не бував. А ще відчуваєш біль, відчай та злість через те, що цю красу, як і життя мільйонів людей будо скалічено та вкрадено іншою державою.
На жаль, ця ода юності залишається без голлівудського хепі-енду.
Життя головних героїв вдруге стає зневіченим війною після початку повномасштабного вторгнення. Дехто з героїв мав евакуюватися до Європи, дехто опинився під окупацією та їх подальша доля нам невідома.
Цей фільм вкотре нагадує: життя — одне, воно мінливе, бурхливе та непередбачуване. Ми не можемо знати, що трапиться з нами завтра, але це не має заважати нам насолоджуватися сьогоденням, цінувати те, що ми маємо зараз, будувати плани, вірити в себе і, найголовніше, мріяти.
Про фільм:
«Ми не згаснемо» – ніжний та емоційний мультипортрет молодого покоління зі прифронтових містечок сходу України. Попри похмуру реальність навколо, Андрій, Руслан, Ілля, Ліза і Лєра мріють, шукають пригод, протестують та борються зі сірістю й нудьгою. Поки світ навколо них занепадає, шахти закриваються, загроза ескалації війни зростає, вони не здаються та намагаються йти за покликом своїх мрій. Попри все, вони прагнуть свободи, змін та відкриття нових горизонтів. Одного разу відомий в Україні шукач пригод і мандрівник пропонує їм здійснити свої мрії, вирватися на свободу та вперше побачити зовсім інший світ далеко від дому… Майбутня подорож до вершин Гімалайських гір стає для них новим ковтком надії та віри в себе, освітлюючи темряву, що поволі стискається навколо них. Ця мозаїчна історія проводить нас крізь три роки життя п’ятьох бунтівних підлітків: буремні пошуки себе, сила мрій, боротьба, сміливість та дорослішання. Вона про останні прекрасні чуттєві моменти юності перед початком повномасштабної війни в Україні, про світ, якого більше немає, про світло, що намагається поглинути пітьма, про світло, що не згасає.
Україна, Франція, Польща, США /75’ /2023
Фільм вироблено за підтримки Державного агентства України з питань кіно, Польського кіноінституту та IDFA Bertha Fund – Classic Post-production.
Оператори-постановники: Сергій Стеценко та Аліса Коваленко;
Креативні продюсери: Стефан Сіоан та Аліса Коваленко;
Продюсери: Валерій Калмиков, Яна Калмикова та Олексій Кобелєв (Trueman Production).
