Цей фільм Дам’єна Шазелла подарував мені три години смертної нудьги. Для комедії він злочинно несмішний, для драми — сміховинний, як пародія — не витримує критики. Додайте до цього непомірний, нічим не виправданий хронометраж і тоді ви зможете зрозуміти, чому “Вавилон” провалився у прокаті та зібрав далеку від захоплення критику.
Мені важко знайти плюси у цій картині. Хіба що до таких віднести акторські роботи Бреда Пітта та Тобі Магвайра. Перший зіграв просто нормально, другий — зовсім ненормально. Але якби ще й ці двоє не зробили того, що зробили, було б зовсім погано.
Жанровий та сюжетний вінегрет втомлює та розфокусовує. Жоден з героїв не отримав повноцінної історії (і це за три години!), тож співчувати тут немає кому. Надмірна фізіологічність не шокує, натомість змушує замислитися над усіма значеннями слова “експлуатація”. Гротескна вечірка-оргія наводить на думку, що Баз Лурман у “Великому Гетсбі” ще нічого так впорався з реалізацією майже аналогічної задачі. Що вже казати про концертні оргії у “The Doors” Олівера Стоуна, який тоді ще не поїхав дахом.
Дивно, але у “Вавилоні” інколи трапляються милі сценки, які, втім, нічого не вирішують та не міняють. Герой Бреда Пітта нарешті говорить італійською (привіт, “Безславні виродки”). Героїню Марго Роббі знов спочатку не пускають до кінотеатру, але потім їй вдається потрапити до зали й вона дивиться фільм із собою (привіт, “Одного разу у Голлівуді”). Це мило, але ні про що.
Цінність та значення “Вавилона” для мене залишаються незрозумілими. Якщо це зізнання у любові до кіно, то воно таким не виглядає. На відміну від “Американської ночі” Франсуа Трюффо. Якщо “Вавилон” – про трагедію зірок німого кіно, зміни у Голлівуді, трагедію людини, урешті решт, то, вибачте, є “Бульвар Сансет”. А поряд з ним фільм Шазелла виглядає безпорадно і навіть бездарно. Якщо ж це спроба бути чимось на кшталт “Аве, Цезар!”, то уявіть, що з фільму братів Коенів висмоктали всю душу, і ви зрозумієте різницю.
Можна довго шукати порівняння, але найкращу метафору для свого фільму подарував сам режисер. “Вавилон” – це слон, що всрався.
