Режисер: Джованні Дота
Актори: Ірма Вітовська, Джованні Калканьо, Джудітта Васіле, Лоренцо Скальцо, Габріеле Чічірелло, Мауріціо Болонья, Вінченцо Пірротта, Дмитро Вівчарук, Ольга Вівчарук та інші.
Офіційний синопсис: Дізнавшись про народження онука у далекій Італії Влада Коза (Ірма Вітовська) одразу ж вирушила в дорогу. Головним у житті жінка вважає родинні стосунки, тож участь у вихованні малюка – справа невідкладна. Однак молода матуся відмовилася від допомоги. Не встигла жінка засмутитися, як доля звела її з родиною, якій вкрай потрібна була саме така помічниця, як Влада. Жінку найняли впливовий мафіозі Фредо Логан та троє його дітей. Окрім своїх безпосередніх обов’язків по хатньому господарству, українка навчить велику сім’ю як підтримувати одне одного у будь-яких ситуаціях. Комедія спільного виробництва України та Італії «Коза Ностра. Мама їде». Знімальний процес проходив у Карпатах, на Сицилії та на околицях Риму. Задля ролі Ірма Вітовська вивчила італійську на рівні, достатньому для того, щоб у оригінальному озвучуванні її голос залишився без дубляжу.
Твіт-рецензія: Комедія, яка іноді намагається бути небайраччина, але забуває який рік на дворі й що полюбив глядач.
Довідка: Байраччина— фільми, які виходили раніше на телебаченні у суботу та неділю в денному слоті. Родоначальниця — Оксана Байрак. Ці фільми були або мелодрамами, або комедіями, які можна дивитися потилицею. Усе промовлялось й на екран не обов’язково дивитися.
Зазвичай перший трейлер фільму показує найкраще, через маленьке відео продають, інформують. Головне після гарного трейлеру — виникає бажання подивитися це творіння. Все це при зрозумілий маркетингової компанії. Це не про фільм “Коза Ностра”. Навіть на рівні рекламного ролика розумієш недолугість картини.
З перших кадрів в голові виникає питання: як сучасна Ірма Вітовська зголосилась зніматися у фільмі початку 2000-х. Ракурси, акценти й монтаж — родом з часів розквіту телефільмів. Навіть на фоні дивного фільму “Скажене весілля“, “Коза Ностра” виглядає вітанням із минулого. Й добре, якби це була стилізація, але ніт. Автори роблять з професіоналізмом, але скоріш відбувають номер. Але… Якість сценарію не дозволяє відірвати руку від лоба. Мені навіть скрутило живота від пласкості, простоти й дурості показаного з екрана. Такі ж почуття у мене були, коли я дивився руснявий фільм “Весілля за обміном”. Мабуть, без 100 грамів чогось не зрозумів.
Я не знайомий с мейнстримним італійським кінематографом. Більш-менш є якісь знання у французькому та іспанському. В цих країнах полюбляють дивні, дещо крінжові комедії. Є підозра, що італійці не відмовляються в таких же дивних й не гротескних фільмів. Це дозволяє існувати індустрії. Але коли індустрія відсутня — дивно бачити кіно, яке зазвичай є продуктом сталою індустрії. Низькопробні комедії та мелодрами роблять для стрімінгів та телебачення. Кінотеатри виберуть інше кіно для прайму. Буде ще одне кіно яке не заробляє й будуть сварити розпис у кінотеатрах, буремний час, а не якість самого фільму.
Про “Коза Ностру” надалі не буде багато критичних статей, тільки срач у соціальних мережах. Будуть якісь збори й, мабуть, з Італії прийдуть якісь гроші. Й ще буде багато таких фільмів. Така творчість не робить честі нікому. Дуже не хочеться бути відомими на світ такими фільмами.
Краще подивіться “Памфір” та “Бачення метелика”.
Висновок: Добре, коли робиться кіно в співпраці. Але кіномитцям треба не забувати про тренди та час. Кіно розвивається, як і кіномова. Дивно бачити “Коза Ностру” на великому екрану. Цей твір не мав з’являтися за межами суботньо-недільного денного слота на телебаченні.
