Зустрічайте лекторій «DOCU/КЛАС: Доступне кіно» на docuspace.org у межах 19 Мандрівного Docudays UA. У цій серії лекцій ми розповідаємо про загальні тенденції сучасного світового кінопроцесу. Запрошені лектор(к)и допоможуть розібратися: що ми бачимо, коли дивимося «Землю» Олександра Довженка сьогодні? Що таке феміністична оптика та як її налаштувати? Та чи все, що ми бачимо в документальному кіно, є правдою?
Лектор(к)и:
Олександр Телюк, керівник кіноархіву Довженко-Центру, режисер;
Олександра Набієва, культурологиня, кураторка Міждисциплінарної програми Docudays UA;
Юлія Коваленко, кандидатка культурології, кінокритикиня, програмерка Docudays UA.
«Спробуємо уявити, що в прагненні репрезентувати реальність режисер А вийде на вулицю з камерою, поставить її, увімкне й більше не втручатиметься — просто дозволить камері нерухомо безперервно фільмувати все, що довкола відбувається. А після завершення режисер А не змінить у відзнятому матеріалі ані кадру. Чи можна буде тоді вважати, що перед нами — документальне кіно, яке нарешті репрезентує реальність? Ні — через декілька причин».
У лекції «Поза грою. Документальне кіно та реальність» спікерка Юлія Коваленко, кінокритикиня, програмерка Docudays UA, досліджує, чи все, що ми бачимо в документальному кіно, є правдою, чим євзагалі документальне кіно та які можливості воно відкриває у світі пост правди? Відповіді — у лекції.
Кадр з фільму «Наша машина часу» (реж. Ян Сунь, С. Лео Чан) // A still from the film “Our Time Machine” (dir. Yang Sun, S. Leo Chiang)«Персонажок мінімум дві. Вони розмовляють між собою. Їхня розмова не стосується чоловіка». Це Бекдел-Уолас-тест — один із найвідоміших простих інструментів феміністичної оптики на рівні сюжету. Тест з’явився у 1985 році. В його основу покладено діалог між двома подругами-лесбійками, персонажками коміксу авторства Елісон Бекдел, одна з яких розповідає про три критерії щодо фільмів до її перегляду. Це дізнаємося з лекції культурологині, кураторки Міждисциплінарної програми Docudays UA Олександри Набієвої. Слухайте за посиланням.
У лекції про Довженкову «Землю» кінознавець, керівник кіноархіву Довженко-Центру, Олександр Телюк оповідає, що
«…пшеничні та соняшникові поля Полтавщини немов виразили в репрезентації те ж уявлення про Україну, яке виражали в слові уродженці Полтавщини Котляревський та Гоголь. І хоча Сергій Параджанов та наступні покоління режисерів/-ок розширюють й ускладнюють уявлення і про український ландшафт, і про українську ідентичність, важко уявити, чи могли б вони творити свої образи, уникаючи впливу Довженка». Аби зрозуміти, як Олександру Довженку вдалося створити такий фільм, чому стрічку заборонили та чи випадковими є посилання на «Землю» в сучасній українській культурі, дивіться лекцію «Іконографія та парадокси фільму “Земля”».
Усі лекції мають субтитри та створені на основі доробку фільмів з архіву «ДОСТУПНЕ КІНО». Ви можете переглянути їх безкоштовно. Проєкт реалізований за ініціативи ГО «Fight For Right» за програмою «Дім Європи» Європейського Союзу в партнерстві з Ars Mediale, Довженко-Центром та ГО «Докудейз».
