Американський режисер Джеймс Грей вп’яте змагається за головний приз Каннського кінофестивалю. Цьогоріч до основного конкурсу потрапила картина «Час армагедону», сюжет якої частково заснован на дитячих спогадах сценариста та режисера.
Фільм, типовий представник «coming out of age movie», розповідає про всі проблеми, з якими ти стикаєшся під час дорослішання. Простими словами режисер розмовляє на такі складні теми як булінг, домашнє насильство, суперечки з батьками через спробу відстоювати свою думку, пошук шляху у житті та прийняття власних рішень, втрата близької людини, вибір між чесністю та свободою та багато інших.
Джеймс Грей не боїться рефлексувати та розкривати глядачеві свою душу, відверто розповідаючи про теми, які його турбують. Йому, як вихідцю з родини єврейських мігрантів, не чужа тема Голокосту. Персонаж Ентоні Гопкінса розказує онукові про Другу Світову війну, українців, які були вимушені біжать до Європи та багато інших важливих, зовсім не дитячих історій.
Історія, яка стала основою для фільму, схожа на ті історії, які батьки розповідають дітям. Але на відміну від них фільм не можна назвати ні повчальним, ні дидактичним. Безумовно у ньому є мораль, але він ніяк не є моралізаторським.
«Час Армагеддону» – це фільм-спогад. Це розповідь 12-річного хлопця про світ, який його оточує, про шкільні сварки, перших вірних друзів, про пристрасті та мрії. Він сповнений особливого шарму та теплоти. На фоні лунають пластинки Бітлз, а сама картина скоріш нагадує фотоплівку чи альбом із дитячими фото. Режисер занурює тебе в атмосферу звичайної американської школи, в тисячний закохує в атмосферу Нью-Йорку та змушує разом із головним героєм затримувати погляд дивлячись на картини Кандинського.
Говорячи про фільм, неможливо не згадати неймовірний каст. Неймовірний Ентоні Гопкінс грає того самого люблячого та турботливого дідуся, якого багатьом нам не вистачало у дитинстві. Доповнюють зірковий колектив Енн Гетвей та Джеремі Стронг, у невеличкому, але ефектному, камео, з’являється Джессіка Честейн.
Окрім всього, «Час армагедону» — це роздум на тему, як бентежні події 70-80-х вплинули на тогочасне покоління.
“Неможливо відокремитися від подій, які сколихнули світ тих часів. Особливо, якщо ти митець”, — зізнається режисер. Ми не можемо вплинути на минуле та переписати історію, але ми можемо спостерігати за плином часу та фіксувати минуле без засуджень. Те, чи можемо ми змінити наше сучасне та уникнути старих помилок залежить лише від нас.
Так само кожен глядач обирає для себе чим закінчиться фільм. Відкритий фінал дає неабиякий простір для роздумів. Цей вибір залежить лише від його світогляду та того, у яке майбутнє він вірить. Мені хочеться вірити, що воно буде неодмінно світлим
