«Повний капець» саме цим словом, співзвучним з оригінальною назвою «Coupez!» можна назвати фільм-відкриття 75 міжнародного Каннського кінофестивалю.
Здавалось би, «бі-муві» про зомбі зовсім не те, чого очікуєш від одного з найголовніших фестивалів авторського кіно, але варто пригадати, що декілька років тому фестиваль теж відкривав зомбі-горрор від Джима Джармуша «Не час помирати».
Тож чому ж фільм французького режисера Мішеля Азанавічуса все ж таки непоганий вибір для початку кінофестивалю?
«Кінцевий монтаж» – це чудовий приклад жанрового кіно, яке, попри все канони жанру виходить за його межі і дивує навіть такого вибагливого глядача, як гості Канн.
Перші тридцять хвилин здаються особливо дивними. Надмірно яскраві кольори, гіперболізовані, занадто нереалістичні діалоги, незрозумілі рухи камери та сюжет, занадто банальної навіть для стереотипного зомбі-горрора.
У якись момент ти ловиш себе на думці:
«Невже це і є весь фільм? На що дивитися ще півтори години? Чи може бути ЩЕ гірше та абсурдніше?»
І саме тоді фільм обертається на всі 180 градусів. З найгіршого у світі жахастика він перетворюється на кумедну комедію про те, як режисер-невдаха намагається зняти ремейк відомого японського фільму про зомбі, але чим активніше розгортається знімальний процес, тим більше труднощів трапляється на шляху замовника та команди.
Цікаво, що кіносвіт у якись момент перетинається із реальним. «Кінцевий монтаж» дійсно є ремейком японського фільму «One cut of the dead» 2017 року. Не зважаючи на це, Мішель Азанавічус сприймає фільм як свій власний. Хоча сценарій, персонажі та навіть костюми не відрізняються від фільму-оригіналу, французьку адаптацію не можна назвати ідентичною японській версії хоча б через те, що перша частина фільму — це тридцятихвилинний довгий кадр. Для того, щоб досягти бажаного результату каст фільму протягом п’яти тижнів репетував для того, щоб відпрацювати все до останнього руху, а головним правилом було не вимикати камеру та не зупиняти знімальний процес за будь-яких обставин.
Інший аспект фільму, про який хочеться написати — це гумор. Картина сповнена кумедних, місцями навіть гротескних та абсурдних ситуацій. Режисер вдало жартує на кіношну тематику, а глядачі кінофестивалю це помічають та зустрічають кожен жарт гучним сміхом.
«Кінцевий монтаж» — цікавий представник кіно про кіно. Занадто простуватий для фільму Каннського фестивалю, але все ж про все кумедний. Від цього фільму не варто очікувати чогось особливо, але він точно підійде для перегляду у компанії друзів, які там само полюбляють кіно та зможуть оцінити всі пасхалки та жарти.
