Говорити про новий фільм Дем’єна Шазелла без емоцій неможливо. Історія, розказана у фільмі – захоплююча дух людська драма, в центрі якої якраз маленький крок для людини, а не великий стрибок для людства. Це саме та історія, в якій ти присутній абсолютно весь і без залишку. Цей фільм просто необхідно відчувати та проживати, не боятися тремтіти та ридати без зупинки. І навіть після завершення фільму ти не перестаєш радіти та плакати. Радіти, бо фільм вийшов приголомшливим. Плакати, бо це чиста та щира історія, розказана з любов’ю та трепетом.
Дем’єн Шазелл вже зняв такі унікальні фільми, як “Одержимість” та “Ла-Ла Ленд”, увійшов до історії, як наймолодший володар Оскара за режисуру. Після “Першої людини” хочеться сказати, що Шазелл абсолютно заслужено вважається одним із найкращих режисерів сучасності. “Перша людина” – приголомшливе кіно: вкрай емоційне, сильне та споглядальне. Сценарій до фільму писав не Шазелл, що раніше викликало марні побоювання. З драматургічного погляду – це великий фільм, який згодом обов’язково увійде до історії. Дивно, як кожна сцена працює для наступної, створюючи послідовний ланцюжок. Атмосфера тут настільки всепоглинаюча, що іноді просто забуваєш дихати. Акторські роботи Райана Гослінга та Клер Фой вражають до глибини душі. Їм зовсім не потрібно багато і голосно говорити, щоб ми зрозуміли найголовніше. Замість полум’яних промов і пафосних піднятих прапорів – камерна сцена з Гослінгом, що плаче. Плаче Гослінг – плачеш і ти. З технічного боку це зовсім унікальне явище і приклад ідеальної роботи з візуалом. Фільм наповнений колосальною напругою в кожному кадрі, особливо в сценах, які показують нам політ з погляду астронавтів. Ми бачимо все, що діється всередині кабіни пілотів, разом з ними вгризаємося у свої крісла в очікуванні невідомого, але такого таємничого та привабливого. Чудова операторська робота Лінуса Сандгрена, який фактично виключив з фільму всю статику, представивши нам камеру, швидкий монтаж і незвичні ракурси, зернисту картинку і великі плани. Саме завдяки таким технічним рішенням ми отримали чудову аудіо-візуальну зв’язку: неймовірної краси картинку та карколомний саундтрек. Джастін Гурвіц знову створив магічну симфонію, що підкорює серця. Саундтрек настільки гармонує з тим, що відбувається на екрані, настільки робить Гурвіца таким самим автором, як Шазелл.
Дем’єн Шазелл, безумовно, зняв авторський та унікальний байопік, жодного разу не йдучи в патріотизм та пафос, концентруючись на почуттях та переживаннях. “Перша людина” – кіно без штампів, що уникає стандартів і жанрових протоколів. Такого космосу, як у Шазелла, ви не побачите більше ніде. Це відчуття, що важко передається словами. Космос у Шазелла – це відчуття нескінченного простору та глибини. Це погляд переляканого мрійника, який дивиться у великий космос через маленький ілюмінатор. Найголовніше – те, що це історія – історія про людину, про особистість. Це історія мрійника, який бажає підкорити раніше непокорене. Це історія людини, яка втратила найдорожче і бажає у своєму болю втекти на найвіддаленіший куточок всесвіту. Це все той же Шазелл, ті ж теми та емоції, до яких додаються нові фарби. Це – по-справжньому авторське кіно: особисте та щире. Хороше кіно – це коли ти знаходиш себе у фільмі, а фільм у собі. Це коли ти живеш у фільмі та відчуваєш його. Цей фільм показав нам, що Шазелл не боїться гучних тем і важкопідйомного матеріалу. Що б він не знімав, завжди залишається вірним самому собі.
