
Нормальний, в общєм, фільм.
Так, кіношка голову відключити. Затягує.
Два невдахи, що спільно винаймають жилплощу (один нагліший, інший тіхій і робкий) їдуть на костюмовану вечірку. Цим дурбецалам нічого кращого не приходить в голову, як нарядитися копами. А далі їм подобається просто таскати форму, командувати парадом, їздити на виклики і, в цілому, встрягати в ідіотські ситуації.
Переповідати детально не буду, але це досить смішно. Можна просто усім залом посміятися. Бо коли розумієш, що ще комусь смішно, то стає ще веселіше. Усмішка не сходить з вуст. Я зловив себе на тому, що дивлюся фільм з таким виразом обличчя, з яким моя бабуся дивиться всі фільми — дещо блаженним. І ця вся емоція розганяється і по інерції тобі весело навіть після закінчення кіно, коли ти виходиш о 20.45 з оушен-плази під приємний дощик і доносиш цей настрій крізь метро просто додому. Аж потім, що тобі дуже весело, тушиш цей стан Рахманіновим. Ладно, згоден, загнався.
Так от, чуваки веселяться, аж поки не попадають на реальних злочинців. Тут і починається вся карусєль. І наркота, і торгівля зброєю, і продажні копи і тест на мужик/немужик і ніс до носу з ужасним ватажком місцевих злочинців. Друзі вирішують власні комплекси і намагаються вилізти з ситуації, в яку втрапили. Вони навіть пробують включити задню, але вже не виходить. Важко вистрибнути з корабля посередині льодовитого океану. Все надто серйозно і смішно водночас. Не знаю, може я й справді почав серйозно ставитися до життя і просто давно вже не дивився комедій, але мені сподобалося. Навіть релакснув. На цей час викинув усе лайно з голови і просто подивився кіно ні про що особливе. Не те щоб зовсім пустий, але схожий на дитячу казку за змістом, якщо розібратися. І дружба там є, і любов, і втілення мрії як кульмінація сюжету.
Приємного перегляду.
