
Авангардний безладПарадокс сучасного суспільства полягає у тому, що в екстремальних умовах усі стають рівними: в кожному просинається звірина натура, первинні інстинкти виживання, і злітає будь-який наліт цивілізації, що вироблявся сотнями років. І не важливо, ти дипломований лікар, телеведучий чи богемна матір-одиначка.
Джеймс Баллард у 1975 році створив роман «Висотка», права на екранізацію якого були одразу викуплені. Втім, усі ці роки на шляху до кінцевої мети перед продюсером Джеремі Томасом постійно з’являлись перешкоди. Першим режисером, який міг би взятися за екранізацію роману, мав бути Ніколас Роуг, для якого Пол Майєрсберг переформатував книгу у кіносценарій. Однак Роуг та Томас поринули в роботу над «Нетерпінням почуттів». Не так давно режисерське крісло було запропоноване Вінченцо Наталі, який вже наче й ідеї щодо екранізації розробив, але кінцевої мети, все ж таки, вдалося досягти тільки Бену Вітлі.

Архітектор Ентоні Роял побудував 40-поверховий хмарочос. Басейни, алеї, школи, супермаркет — є все, для нормального функціонування. І тут живе близько 2 тисяч людей. Різні за освітою та рівнем достатку, але такі однакові в своїх низинних почуттях. В момент кризової ситуації людська сутність проявляється однаково агресивно, мораль відсувається в далекий довгий ящик. Тепер з’їсти собаку чи запхати голову людини в телевізор — нормально, викидати трупи на сміттєзвалище, яке мешканці висотки влаштували на нижніх поверхах — не є чимось кримінальним.
Так Баллард, чий роман адаптувала Емі Джамп, показав розруху, якій підвладна людська натура. Хаос та внутрішній апокаліпсис замінюють гучні кокаїнові вечірки біля басейна в пишних сукнях та високих білих перуках. Замість еліт, які прагнули відгородитися від всього світу, будівлю заселив табун, з якого кожен звір ладний вбити іншого, аби забрати фарбу для стіни або переламати носи жінкам тільки тому, що виникло таке бажання. Вітлі, опираючись на першоджерело, уникнув будь-яких пояснень та причин такої поведінки мешканців будівлі. Якби вони перебували у замкненому просторі, з якого немає виходу, як це було у тому ж «Кубі» Вінченцо Наталі, мотиви були би зрозумілими. Але насправді, ніхто нікого насильно не тримав. Лікар Роберт Ленг, у виконанні Тома Хіддлстона, так само спокійно їздить на роботу кожного дня. Але, все одно, повертається у висотку. І чим вище поверхом він підіймається, тим більше людських «гріхів» привселюдно оголюється.

Ті, хто тут живуть, залишаються всередині, бо це зручно. Зручно бути поруч з кимось, кого ти знаєш, най це і малознайомий сусід з верхнього/нижнього поверху. Але він тобі ближчий, аніж чолов’яга з будинку навпроти. Це звичайні реалії, які відбуваються у кожному будинку, країні, державі, де люди живуть на різних поверхах, залежно від приналежності до суспільного прошарку. Вітлі демонстративно, але відсторонено, стилізує історію авангардними кадрами, які змішуються до купи, як кольорові скельця у калейдоскопі маленького хлопчика, і найцікавішим моментом стає не зав’язка драматичної розрухи чи її кульмінація, а шалені фантасмагоричні танці Тома Хіддлстона.
Те, що могло би бути фантастичним трилером з антиутопічним мотивом, стало безладним хаосом кадрів, які дедалі швидше змінюють одне одного з плином деградації суспільного ладу мешканців хмарочосу. І в цьому борщі де-не-де з’являються обличчя Сієни Міллер, Джеремі Айронса та Люка Еванса, героя якого називають винуватцем влаштованого рейваху. Жоден з героїв не викликає симпатії — кожен з них є антагоністом у своїй внутрішній боротьбі за людяність. Лишень шкода невинних тварин, які стали черговими ланками в ланцюгу виживання, де сильніші вбивають собак для поживи. Так білі сорочки стають брудними, а комірці вже ніколи не відіпрати.
В історії відсутня будь-яка моралізаторська функція чи пояснення того, що відбулося. Немає злочинців, немає хороших хлопців чи поганців. Є тільки висотка та її населення, яке підвладне звичайним тваринним інстинктам, які прокидаються в момент кризи та загрози життю. Людей ніхто такими не зробив, ні архітектор, який спроектував висотку, ні будь-хто інший. Ворогом для себе є тільки ти сам.

PR Manager у Odesa International Film Festival
PR Manager у Українська Кіноакадемія
Co-founder у Polotno