В Україні зняли фільм про художника-волонтера, який збирає історії про доброту на війні

Закінчилися зйомки українського документально-анімаційного фільму «Казка про Коника». Стрічка розповідає про засновника Центру української культури в Таллінні Анатолія Лютюка, його волонтерську місію в Україні та ініціативу збирати історії про доброту на війні. Режисерами виступили Уляна Осовська і Денис Страшний, виробництво фільму підтримав Український культурний фонд.

«Казка про Коника» знайомить глядачів з Анатолієм Лютюком — колишнім антирадянським активістом і художником, який багато років тому залишив Україну і живе духовним життям у середмісті Таллінна. Проте, навіть власноруч збудувавши свій ідеальний світ, Анатолій не може залишатися осторонь подій, які розгортаються на його батьківщині. Від початку війни він їздить на Донбас із гуманітарною допомогою в пошуках тих, кому ця допомога потрібна найбільше: поранених, біженців, сиріт. У своїх подорожах він також шукає добрі історії з війни, адже багато років тому дав обітницю щодня знаходити щось добре — за будь-яких обставин. Маленький дерев’яний Коник, якого Анатолій вирізав з дерева в одній із подорожей Україною, супроводжує його у мандрівках сірою зоною і стає головним героєм казок, написаних за мотивами реальних фронтових історій. 

«Ми були вражені, коли вперше потрапили до заснованого Анатолієм Центру української культури. Там усе зроблено з любов’ю, здається, що навіть кожен камінчик у дворі лежить на своєму місці. Центр відкритий для всіх: там працюють і знайомляться з українською культурою волонтери зі всього світу, — розповідає режисерка Уляна Осовська. — То була весна 2014-го, одразу після Майдану, і ми подумали, що було би прекрасно, якби наша держава стала такою, як ця маленька таллінська Україна. Ми одразу почали знімати про це місце, хотілося поділитися зі світом, і, перш за все, з українцями — якою може бути наша культура, якщо до неї підходити з розумінням і любов’ю. Проте майже одразу після того, як ми повернулися з Таллінна, почалася війна на Донбасі. Анатолій почав їздити на фронт — і ми з ним».

«На мій погляд, життєва позиція головного героя фільму і його щоденний пошук доброти — це та відповідь, якої нам всім бракує, — каже режисер і продюсер фільму Денис Страшний. — У цьому захована велика сила його особистості: деструктивній зневірі та відчаю він протиставляє творчість та щоденні добрі справи. Його оптимізм — це вибір. Коли відбуваються масштабні події, над якими звичайна людина не владна, дуже легко загубитися, зневіритися. А приклад Анатолія показує, що навіть маленьке добро врешті здатне змінювати світ на краще».

Автори ідеї та режисери фільму — Уляна Осовська і Денис Страшний. Вони разом працювали над стрічками «Дві Надії» (2019), «Майже 10 000 виборців» (2017), «Довірена особа» (2015), Денис також виступив оператором фільмів «Залізна сотня» та «Заповідник Асканія». У 2015 році Уляна і Денис разом з однодумцями заснували громадську організацю «Докутолока», яка об’єднує митців та громадських активістів, проводить творчі лабораторії, презентує українське кіно за кордоном.

Сюжети історій про доброту, зібраних Анатолієм, анімувала студія Ridni Animation (Людина з Табуретом, 2019). Робота над стрічкою тривала майже 6 років. Зйомки проходили у Таллінні та прифронтових містах України: Авдіївці, Пісках, Мар’їнці, Бахмуті, Краматорську.

Анатолій Лютюк — облат Цистеріанського ордену, заснував Талліннську парохію УГКЦ, а також Центр української культури, де діє школа стародавніх ремесел. У стінах Центру місцеві українці збираються для підтримки рідної мови та традицій, а представники інших національностей знайомляться з українським стилем життя. Анатолій є автором численних художніх проектів, серед яких Поетична Червона Книга (дві збірки віршів та ілюстрацій про флору і фауну України та Естонії), Ковчег унікальних культур (книга з віршами, ілюстраціями та історичними фотографіями, присвячена гуцульській культурі), Kниги Добра (рукотворні збірки історій про доброту на війні) та багато інших.

Український прокат «Казки про Коника» заплановано на осінь 2020 року.