Коло | Рецензія

Хоровод у дитсадку. Тільки не було ялинки

Кажуть, нове — добре забуте старе. Але чому нікому невідомі режисери Аарон Ханн та Маріо Місіоне вирішили, що «Куб», «Пила» або «Екзамен» Хезелдайна відійшли в минуле? У прагненні показати свої здібності творці такого ж, як і вони, невідомого загалу серіалу «Сховище», допустилися помилки, коли взялися до роботи над психологічним трилером «Коло», що спантеличує глядачів невідповідністю жанрової приналежності, зазначеною як категорія жахів та фантастики.

Отже, у 2015 році був замах на трилер, достойний «Куба» та компанії. Проте, замах розсекречено, а достоїнства не виявлено. Хоча, початкова заявка тримала інтригу. 

50 незнайомців опиняються в темній кімнаті, посеред якої стоїть дивний пристрій і вбиває одного за одним. Усі присутні стоять на визначеному місці і розуміють, що знищують їх не в хаотичному порядку. Вони власноруч роблять вибір шляхом голосування. Ну ось і питання «хто виживе, як і чому?», відповідь на яке очікується в кінці, і в принципі, виправдовує очікування несподіванки, а головне, обґрунтованості заповітного «чому?».

Втім. на інші запитання, які поставали протягом півторагодинної стрічки, автори не відповіли. Зрозуміло, що ставка робилась на психологічний аспект у соціальній групі, яка має робити свій вибір, виходячи з якихось оціночних суджень, але тоді варто було б закінчити фільм на хвилин 5 раніше і не давати останні висновки, назвемо їх так. Бо по суті, нічого змістовного вони не несли, а лише більше загнали у ступор, який супроводжує тебе увесь час разом із думкою, що як плинний рядок маячить всередині мозку, «Що я зараз дивлюсь? Навіщо я це роблю?». Саме через цю кінцівку акцент психології змістився на казна-що.

В стрічці не обнадіювало все. Акторська гра відмовилась зазирнути до 50-ти героїв та дмухнути в їхні кислі фізіономії хоч трохи емоційного переживання, страху смерті, вагання перед вибором. Наче вони кожен день в тому колі знайомляться. Про мотивацію дій персонажів можна просто забути і не витрачати час на пошуки. Чим вони керуються? Чому не з’ясовують, як опинилися в цьому місці? Вбиваючи кожного наступного, виграють час, але витрачають його на пусте торохтіння. Навіщо об’єднуються в коаліції, якщо виживе лише один? Чому б не шукати спосіб зупинити цю «гру»? І жодного пояснення. Жодного. 

Навіщо був знятий цей фільм? Чому Ханн та Місіоне не продовжили знімати свій серіал? І ось так весь хронометраж стрічки. Ні візуальної естетики, ні оригінальних рішень, ні новизни сюжету, ні, що найважливыше, логічності поведінки героїв. Усі компоненти, які склали б цілісну картину, навіть не розпалися намистами, а просто не доповзли на знімальний майданчик.

1/5