Сусіди 2 | Рецензія

Сортирні жарти не першої свіжості

Пам’ятаєте кадри зі слонихою у «Братах з Грімзбі», коли всі відверталися від екранів з протяжним «Ооооу!»? А тут увесь фільм так. І ні, я не буду уникати спойлерів, приховуючи і завуальовуючи всю епічність деяких жартів — глядач має знати свого героя, і хай він буде показувати геніталії із кадру в кадр, блювати під час сексу, кидатися у вікно використаними тампонами або дозволяти дитині облизувати вібратор. Ось такими були «підсумки дня» після перегляду сиквелу «Сусідів». І якщо перший фільм ще якось тримався на гуморі, хай і трохи похитуючись, то його продовження — явно не найкраща робота Ніка Столлера. Бо хто не вміє вчасно зупинитись, апріорі летить у безодню.

Режисер, який має непоганий досвід у комедійному жанрі («Втеча з Вегасу», «Трошки одружені», сценарії до фільмів «Завжди кажи «ТАК», «Домашнє відео»), вирішив провернути нехитрий трюк і розповісти тією ж мовою ту саму історію в тих же декораціях. От тільки братство він змінив на сестринство, проте Зака Ефрона залишив для жіночої аудиторії глядачів. Все ж таки за облитим жиром підкачаним тілом актора завжди приємно спостерігати. Але рівно до того моменту, поки він не вивалює своє причинне місце на широкий загал.

Вже знайомі Мак (Сет Роген) та Келлі (Роуз Бірн) очікують на поповнення в сім’ї, а тому потребують більшого будинку. Втім продаж нинішнього відтягується на 30 днів згідно з угодою, яка передбачає право потенційних покупців відмовитися від купівлі дому, якщо їм щось не сподобається. Раптово плани на вдалу угоду руйнуються рівно у той момент, коли у будинок по сусідству в’їжджає — хто би ви думали? — сестринство на чолі із безшабашною Шейлбі (Хлоя Грейс Морець). Заради розваг та вечірок, не гірших, ніж в братствах, дівчина ладна на все. Звідки така жага? Все просто — ФЕ-МІ-НІЗМ.

Шелбі та її BFF (best friends forever — найкращі подруги назавжди) не визнають одностороннього права братств на організацію вечірок з ледве прихованим сексистським підтекстом. Тому дівчата вирішують заснувати власну «тусовку». Для того, аби це була повноцінна організація, сестринству потрібні дві складові: будинок і членкині. Такий розклад не влаштовує Мака і Келлі, тому сусіди оголошують один одному війну. А на ній, як всім відомо, усі засоби хороші. І не важливо, чи це буде напад мокрих самиць на машину, чи обстріл кривавими тампонами. За цей «жарт» кажемо «дякую» Сету Рогену та Евану Голдбергу, які цього разу переплюнули самі себе.

Хто радує у стрічці, так це органічна для цієї ролі Хлоя Грейс Морець з косяком у руці та Айк Баринхолц в костюмі скаженого клоуна. А поки герої воюють, ми спостерігаємо за бідолашним Тедом Сандерсом у виконанні Зака Ефрона, який ніяк не може знайти своє місце в житті. І до кінця фільму він його так і не знайде. Все таки це більше стрічка про дорослішання та прийняття себе. Дівчата, які тільки-но вирвалися з-під батьківської опіки, прагнуть відчути смак волі та самостійності. Але, як це часто буває, ще не зовсім до цього готові. Вони ще не усвідомили свою ідентичність та особистісну вагу, і на це їм намагаються вказати Мак та Келлі, які й самі-то не надто дорослі, якщо дають своїй дочці наряджати у сукні принцес рожевий гумовий член. Маємо чергове підтвердження того, що мораль та гумор унітазного рівня не можуть поєднуватися, позаяк одне перекриватиме інше, і найімовірніше це будуть низькосортні жарти.

Був острах, що Столлер наважиться ступити на криву доріжку і фінальною сценою зробити переїзд сім’ї Реднер в нове місце проживання, а поруч виявиться якась навіжена община, ще гірша за братство та сестринство. Однак режисерові вистачило совісті не робити цього і залишити цю історію в спокої. Сподіваюсь.