Тейт Тейлор впав із колій

Три місяці роман журналістки Поли Хокінс «Дівчина у потягу» впевнено тримався обома ручками за першість у рейтингу The New York Times. Читачі активно розкуповували книгу, раз у раз порівнюючи її із «Загубленою» Джилліан Флінн.

Детективна історія, яка ведеться від імені трьох нещасних жінок, де є місце домашньому насиллю, алкоголізму та зникненню людини, мала всі шанси на вдалу екранізацію. Девід Фінчер два роки тому не втримався і зробив це з вищезгаданим романом. Однак, Тейт Тейлор, на рахунку якого значиться «Прислуга», далеко не Фінчер, і повторити успіх колеги йому аж ніяк не судилося.

Занедбана алкоголічка Рейчел, яка і є тією самою дівчиною з назви, кожного дня безцільно їздить у потязі, підсьорбуючи тихенько випивку та втупивши очі у вікно. Мов Ел Бі Джеффріс у Хічкока, тільки замість зламаної ноги із міцним перегаром вона спостерігає за життям пари з будинку навпроти залізничних колій. Неподалік живе її колишній чоловік зі своєю новою дружиною та їхнім малюком, але Рейчел намагається відволікти свою увагу на Меган та її щасливі стосунки.

Вони були такими, допоки геть сп’яніла жінка не бачить дівчину в обіймах іншого і не вирішує вийти з потягу та сказати все, що вона про це думає. Наступного дня Меган зникає і Рейчел боїться, що вона має до цього стосунок, адже самостійно пригадати події минулого вечора вона не в змозі.

 

 

У романі Хокінс сплела життя трьох жінок не тільки через безпосередній стосунок одної до одної. Автор використовувала флешбеки та оповідь одразу від трьох героїнь. Тейлор вирішив так само вчинити й у фільмі, але замість активного перестрибування з історії на історію, отримав в’яле блукання перекотиполя. Рейчел випадає із соціуму, постійно прикладаючись до пляшки через втрачену сімейну ідилію, Анна зашивається з дитиною та переживає через регулярні дзвінки колишньої дружини свого чоловіка, а загадкова Меган, яка працює у Анни нянею, незадоволена своїм життям і контролем коханого, про що пристрасно (наголос на цьому слові) розповідає психотерапевту. Її зникнення розбурхує одразу усіх причетних, в тому числі і Рейчел, яка підозрює себе у чомусь поганому, згадати б тільки, у чому. Коло підозрюваних надзвичайно мале, і тим, кому відоме ім’я Агати Крісті, не складно вгадати, хто убивця.

Літературний феномен, як обізвали «Дівчину у потягу», дійсно, мав всі шанси стати непоганим трилером, якби Тейт Тейлор так відверто не спустив їх у каналізацію, із силою натиснувши на кнопку змивання. Викинувши з першоджерела добрячу порцію мелодраматизму, він заодно позбувся і динамічності, яка була притаманна історії Поли Хокінс. Натомість він залишив жіночі страждання, які їм приносять чоловіки. При чому, кожна добровільно зв’язала себе із ними і не збирається щось змінювати.

Єдине хороше, що має стрічка, це прекрасна гра Емілі Блант, яка вкотре доводить, що для неї поки не знайшлося непосильної ролі. Якби ще компанію їй склала Марго Робі, котра претендувала на роль Меган замість Хейлі Беннетт та Джаред Лето на місці Люка Еванса, то вже й на деякі шорохуватості можна було б закрити однією рукою очі. Втім, замість них, довелося задовольнятися зірками іншого ешелону, де своє місце зайняли ще Джастін Теру, Елісон Дженні та Ліза Кадроу.

Три героїні детективного фільму уособили наочне підтвердження того, що існують в світі люди, які отримують задоволення від навколишнього негативу, вдягаючись у роль жертви, неначе сьогодні Хелловін. При чому їхні муки Тейлор показує максимально наближено у холодних блакитно-сірих тонах, аби одутле обличчя Емілі Блант, її брудна шкіра та синці під очима викликали безумовну відразу. Напрочуд, це єдине почуття, яке викликає уся стрічка загалом.

Фінал, який у романі сприймався дещо змазаним в цілому, але з чіткою конкретикою в кульмінації, голосно волав до Тейлора, аби той його змінив. Натомість, залишивши оригінальну сцену, яка начебто мала би шокувати, автор зміг викликати у глядацькій залі лише гучний регіт.