Фінальне попередження інтернет-поколінню
Будь-який фільм, а особливо якісний та талановитий, здатен не тільки розважити, нажахати чи змусити просидіти годину-другу із очима на мокрому місці (тут ідеться виключно про жінок, бо чоловіки не плачуть, а сльози від вітру, а сльози від вітру…). Мистецтво під назвою Кіно може узагальнювати, порушувати глобальні проблеми і звертатись не лише до кількох глядачів перед сторінкою піратського сайту, а до цілої групи людей, спільноти, часто, навіть, покоління.
Саме таким є фільм режисера Левана Габріадзе (і продюсера Тимура Бекмамбетова) «Прибрати із друзів» (2015). Хоча, на перший погляд, це кіно здається звичайним жахливчиком про боротьбу купки студентів із невідомою потойбічно-демонічною силою. Студенти, демони, крики і жахання — чи це не нагадує вам середньостатистичний треш-фільм, знятий за ящик пива?
Насправді, усе не так. «Прибрати із друзів» — зовсім не треш і не дешевка. Навіть у суто кінематографічному плані, якщо можна так висловитись, без звернень до узагальнень і тих думок, які намагається озвучити сюжетна канва, фільм побудовано цікаво і незвично.
Сюжет зав’язується навколо самогубства молодої дівчини Лори Барнс, причиною чого стало опубліковане в Мережі відео, де Лора перебрала на вечірці і, як кажуть у них, в америках, passed out, тобто відрубилась. Відео, де Лора лежить на траві зі шматками калу на шортах, викликало бурю емоцій в Інтернеті і зливу коментарів із закликом до Лори здійснити самогубство. Серед тих, хто закликав, були і друзі Лори. Вони, уже після смерті своєї подружки, вирішують поспілкуватись у Скайпі, але їм заважає користувач Billy227, якого ніхто не знає і ніхто не може видалити…
Загалом, фільм можна віднести до жанру «мок’юментарі», тобто стилізації під документальну зйомку, однак, тут маємо суттєву відмінність, яка відрізняє цей фільм від десятків «братів» по жанру, таких як «Паранормальне явище» та «Відьма із Блер». Тут немає любительської камери, яка постійно труситься і часто знімає різну нудну «битовуху», фільм ніби знятий програмою, яка записує все, що користувач робить на своєму комп’ютері. Увесь фільм глядач бачить трансляцію в Скайпі, читає переписку в месенджері, дивиться разом з головною героїнею відео на Ютуб. Однак, характерне для жанру «основано на реальних подіях» — наявне: випадки самогубства після віртуальної травлі дійсно мали місце в «реалі», особливо резонансним став жахливий випадок з дівчиною на ім’я Аманда Тодд.
Увесь сюжет розгортається переважно в Скайпі, за допомогою якого спілкуються згадані головні герої, «школярі» старших класів, котрі, як це буває в американізованих фільмах, виглядають старшими за свій вік. Окрім Скайпу, на екран часто виводяться сторінки ФБ, Ютуба, макбуківського месенджера, і тільки це робить фільм унікальним та захоплюючим. Але на цьому цікавинки фільму не закінчуються.
Після виявлення невідомого користувача і безрезультативних спроб видалити його з групового чату (це не можна зробити, бо в Скайпі зникає відповідна опція), на ФБ-сторінку головної героїні фільму на ім’я Блер починають приходити повідомлення з акаунта померлої Лори… Скоро дивне починає коїтись на Фейсбуках інших молодих людей, школярі сваряться і звинувачують один одного, але дуже скоро стає відомо, що це все — справа «рук» того загадкового Billy227 зі Скайпу, який виявляється духом, демоном померлої подружки. Для учасників чату головне не вимкнути Скайп, бо хто вимкне чи відійде — покінчить життя самогубством.
Не буду розповідати всі деталі сюжети, бо дуже раджу переглянути фільм самостійно. Скажу лише, що цей фільм викликає відчуття незворотності, приреченості, могутності зла і чимось нагадує уже класичний трилер «Старим людям тут не місце», тільки тут замість маніяка з газовим балоном — безтілесний дух. Він повністю контролює всі дії своїх «друзів», у яких зникають опції на пошті, в Скайпі та ФБ (наприклад, на сторінці Лори зникає пункт «видалити з друзів»), демон «перехоплює» дзвінки та переписку і пише від чужого імені, вмикає радіо на комп’ютері та навіть, як би це смішно не звучало, створює «тематичні» меми.
Особливо яскравим епізодом фільму є момент, коли Блер намагається попросити про допомогу, але не може зателефонувати, а вмикає чат-рулетку, де благає випадкових користувачів викликати поліцію. Чат-рулетка, яка зазвичай сприймається як розвага, тут показана як одна із тих невідворотностей, що призведе головну героїну до загибелі: користувачі або відключаються, або просять головну героїню показати груди, бо просто не вірять, що сльози і паніка Блер — реальні, їм це здається певним тролінгом, розвагою.
А чи вірила сама Блер у реальність своїх слів, коли писала коменти під відео своєї тоді ще живої подружки, закликаючи до самогубства?
І Блер, і її друзі, і мільйони представників їхнього покоління живуть у світі інтернет-мемів, прикольних відео та різних симулякрів. Для них життя — це розвага, вони живуть одним днем, не поважають людей, навіть якщо це друзі (і це доволі чітко видно з розмови в Скайпі, яка перенасичена грубими словами і образами), а чужі слабкості — це прикол, який можна зняти на камеру, а потім смішно прокоментувати в Інтернеті. До кінця фільму, даруйте за грубий спойлер, розкривається одна із найболючіших таємниць, яка тільки підтверджує вищеозначені слова — «друзі» постійно брешуть один одному, роблять капості один в одного за спиною, дехто навіть украв чималеньку суму грошей, а сама головна героїня під натиском демона зізнається, що зраджувала хлопцю, клянеться, що більше такого не повториться, потім зазначає, що був «ще один раз», але вона знову бреше і це не остання її «зрада» за цей фільм.
Фільм після перегляду залишає двояке враження. Виникає питання: чи всьому виною сучасний світ, де Фейсбуки, Ютуби та все інше культивують нелюдяні веселощі та лицемірство, чи проблема в самих людях і відсутності в них традиційних моральних переконань? Над цим можна подумати, переглянувши цей захопливий жахливчик, однак, одне зрозуміло чітко — безапеляційність зла в цьому фільмі, неможливість його уникнути та жорстокі смерті головних героїв — чітке застереження всім молодим людям, яких можна віднести до т. зв. інтернет-покоління: ваші дії, тролінг, приколи не залишаться безкарними, а гріхи в Мережі житимуть вічно.
