Чоловічий погляд на жіночі турботи
Коли очікуєш на появу вартісної та легкої комедії, здається наче ще пройдуть роки, голова посивіє, з тебе буде сипатись старечий пісок, а вона так і не з’явиться. І яке ж було здивування, коли, здавалося б, нічим не видатні режисери Джон Лукас та Скотт Мур, які прописували пригоди друзів з трилогії «Похмілля у Вегасі» та зняли свій фільм «21 і більше», презентували стрічку «Дуже погані матусі». Все грало проти цього фільму: і Міла Куніс у головній ролі, і Крістел Белл у касті. Лише ім’я Кетрін Хан давало надію на те, що, все-таки, на обличчі промайне бодай одна посмішка під час перегляду. Проте, сталося не, як гадалося. «Дуже погані матусі» змогли запалити увесь глядацький зал кінотеатру.
Джон Лукас та Скотт Мур вирішили зазирнути за лаштунки життя матерів, яким щодня доводиться прагнути до ідеалу, або хоча б робити вигляд цього. В центрі сюжету опиняється Емі (Міла Куніс), в якої вже давно шлюб тріщить по швах, але є двоє дітей, що потребують її уваги і турботи щохвилини. При цьому вона належить до тієї когорти матусь, які через зайнятість на роботі не мають змоги постійно відвідувати шкільні зібрання, і тому викликають обурення з боку інших жінок. Одного вечора, сидячи із новоспеченими подругами Карлою (Кетрін Хан) та Кікі (Крістен Белл) і попиваючи за стійкою віскі, Емі вирішує покінчити з удаваним ідеальним материнством та пуститися у всі тяжкі. Відтепер вона робитиме що завгодно, як завгодно, і коли завгодно, не зважаючи на думку оточуючих.
Режисерський дует вправно використовує операторські та монтажні техніки для створення відчуття драйвової вечірки, як це було в їхніх попередніх роботах з аналогічними елементами. Втім, залишається дивним, як двоє чоловіків показують жіночий погляд на сім’ю, гендерні ролі, стереотипні уявлення, додаючи до суміші добрячу порцію гумору, який місцями опускався так низько, що здавалось, от-от не втримається і гепнеться під планку, але Лукас та Мур вчасно його підіймали назад. Таке балансування на грані фолу зробило «Дуже поганих матусь» одним з найяскравіших фільмів літа.
Але не без огріхів. Все-таки, режисери дозволили думці про жіночу чуттєвість та сентиментальність пролізти в свої голови і додали у стрічку декілька клішованих сцен, на кшталт повільного проходження героїні коридором та обмацування усіх фотографій на стіні. Такі прийоми лишилися прерогативою мелодрам, і то — початку нульових. Зараз акцент робиться на феміністичних рисах сучасного суспільства та їх входження у сімейний інститут. Хоча фільм не розкриває цієї теми і не брав її за основу, автори показують те, що жінки, як це прийнято називати чоловіками, належать до слабкої статі і не можуть самотужки нести ярмо відповідальності за усю родину. Тому інколи хочеться усе покинути, забігти у перший-ліпший супермаркет і влаштувати там п’яний дебош з подругами-співучасницями, з якими можна попередньо посидіти у барі.
«Дуже погані матусі» можуть відштовхнути чоловіків від перегляду своєю назвою чи описом. Однак, впродовж всього фільму чувся нестримний регіт на низьких басах. Джону Лукасу та Скотту Муру вдалося зробити хорошу комедію, але до того ж «Похмілля» їй дотягнути не вдалося.

PR Manager у Odesa International Film Festival
PR Manager у Українська Кіноакадемія
Co-founder у Polotno