0

23.11.2016

19:51

Олена Макаєва

Віллі І / Рецензія

Життя непростої людини

Після того, як тихенько відгриміла прем'єра «Віллі І» у Каннах, фестивальний шлях трагікомедії, знятої чотирма режисерами, повернув до київської «Молодості». Цікаво те, що стрічку знімали одразу чотири французи, двоє з яких — близнюки. Отже, Зоран Букерм, Людовік Букерм, Маріель Готьє та Уго П. Томас вирішили для свого дебюту обіграти історію Даніеля Ванне, який знявся в головній ролі «Віллі І».

Після того, як брат-близнюк 50-річного головного героя вкоротив собі віку, Віллі отримав потужний поштовх у спину й усвідомив, що пора змінювати власне життя. «У мене буде квартира. У мене буде мопед. У мене будуть друзі», — повторює він дану собі установку, яка розподіляє фільм на глави.

Дорослий огрядний чоловік прагне вирватися з батьківського дому і влитися у навколишнє суспільство. На заваді може стати лише одна проблема — Віллі інакший, не схожий на інших. Незважаючи на свій уже вельми поважний вік, він лишається дитиною, для якої звичні речі повсякденного людського буття набувають інших обрисів. Тем, що для більшості є тривіальним, для нього може бути справжнім викликом.

Непрофесійний актор Даніель Ванне, який зіграв головну роль у стрічці французького квартету, став прототипом свого героя. Він не писемний та не має вищої освіти, але його просте життя настільки вразило режисерів, що враз зробило Даніеля зіркою червоної доріжки. Поки спостерігаєш за Віллі на екрані, раз у раз ловиш себе на думці, а чи дійсно це актор, бо перед сеансом не було часу дізнатися історію створення стрічки. Даніель абсолютно органічно перекладає свою історію на кіномову, і ти не можеш не заслухатися.

На шляху героя до омріяної квартири, мопеда і друзів, траплятимуться банальні перешкоди, які він долатиме, навіть не замислюючись над цим. Його світле дитяче обличчя промовисто свідчить про наївність та чистоту помислів, які вирують в його думках, попри те, що часом він може і образити, і розгніватись, і обізвати ліпшого друга, який єдиний його підтримує.

Неспішна розповідь уривається запальними ритмами, що супроводжують її поділ на глави, де герой ставить собі чергову ціль для досягнення. «Віллі І» то нагнітає драматизм, змушуючи злегка зволожуватись очі, то раптово вистрілює блискавичними жартами, але від того не перетворюється на цілковитий фарс, лишаючись теплою трагікомедією про становлення людини, най вона вже й прожила півстоліття. Для неї щастя криється в простих речах, які для нас вже стали звичаєвими та знеціненими.

Комментарии:

Чтобы написать комментарий, войдите через одну из социальных сетей: