0

11.04.2014

17:00

Cineaster

Ной, рецензія



Будучи одним з найбільш сміливих голлівудських режисерів, Аронофскі цього разу спробував відродити жанр біблійних блокбастерів, який пережив розквіт на «фабриці мрій» у часи Сесіля Блаунта де Мілля, а потім був майже забутий. Кіно вийшло досить цікаве, незважаючи на те, що з біблійним текстом воно має небагато спільного.

Ной, який в оригіналі зовсім не був вигнанцем, змушеним переховуватись, перетворився на типового для голлівудського мислення месію, останнього з роду праведників. В прислужники йому дали щось дуже схоже на кам’яних Трансформерів (явний перебір з боку авторів, завдяки якому фільм не може сприйматися по-справжньому серйозно). Дідусь Мафусаїл у досить доброму виконанні Хопкінса набув відчутних рис чарівника Гендальфа. А основним конфліктом стало небажання Ноя шукати для своїх юних синів дружин, незважаючи на дуже сильне бажання дружину мати з боку одного з синів, Хама, — такої проблеми у першоджерелі не було зовсім, там усі сини були одружені.

Тому про біблійний текст краще забути відразу і сприймати стрічку як самостійний твір, такий собі постапокаліптичний бойовик — трохи «Шаленого Макса», трохи «Володаря перснів», Герміона у розквіті краси, а потім — повний «Титанік». Видовищна складова фільму на висоті, і весь акторський склад отримав не дуже прості завдання. Кроу ідеально підійшов на роль Ноя а-ля Аронофскі, похмурого праведника-мученика, який поступово перетворюється на релігійного маніяка, який бачить своє призначення у повному знищенні людства і готовий різати власну сім’ю. Коннеллі зіграла його дружину, вірну і люблячу, яка, тим не менш, не завжди сліпо йде за чоловіком, а наважується відстоювати власні переконання і врешті-решт бунтує проти фанатизму Ноя. Вотсон і Лерман теж продемонстрували емоційну, хоча й не зовсім рівну гру.

Однак найбільшим здобутком виявився персонаж, якого у першоджерелі і близько не було, — лиходій, цар людей Тубал-Каїн у чудовому виконанні Рея Вінстона. Сильний, хоробрий, жорстокий, владолюбний, він є повною протилежністю Ноя — вважає, що людина повинна владарювати над світом, не підкорюючись чиїсь волі. У нього вистачає харизми і розуму, щоб вести за собою людей і впливати на їх переконання. У ключовий же момент потопу Тубал, відмовляючись бути жертвою вищих сил, буквально прорубає собі шлях на ковчег, після чого ситуація стає ще більш неоднозначною: оскільки Ной хоче людство знищити, його ворог починає виглядати як остання надія. Звичайно, на думці у нього немає нічого хорошого (людство йому потрібно, щоб служити йому), і все ж таки він змушує рахуватись зі своїм поглядом на речі, не викидаючи його відразу за борт.

Підсумок: суперечливий і нестандартний біблійний (або «антибіблійний» — так його теж називають деякі рецензенти) блокбастер, не позбавлений роздумів, сильних акторських робіт та видовищних сцен. Навряд чи його слід рекомендувати глибоко віруючим, проте він може бути цікавим для тих, хто бажає побачити, як даний жанр може виглядати у наші часи.

Комментарии:

Чтобы написать комментарий, войдите через одну из социальных сетей: