0

30.06

17:51

Cineaster

Рестроспектива «Диво-жінки» у огляді програмного директора ОМКФ Антельма Відо



Жанрове кіно посідає особливе місце серед різновидів сьомого мистецтва. Його часто зневажають, протиставляючи так званому «серйозному» кіно, хоча воно зробило не менше для величі кінематографу. До того ж, розкрити «актуальні теми сьогодення» часом ліпше вдається фільмам жахів, аніж оскарівським драмам, як показує недавній приклад майстерного викриття прихованого расизму в Америці часів Трампа у фільмі «Пастка» (Джордан Піл, 2017). Доля маргіналів та декласованих елементів посідає центральне місце у жанровому кіно, яке виводить на екран чудовиськ, убивць, щоб показати принципову нерівність, яка панує у сучасних суспільствах.      

Тому вкрай парадоксально, що жіночим персонажам у жанровому кіно найчастіше відводиться другорядна роль. Зведені до статусу жертви (улюбленої мішені серійних убивць) або декорації за рахунок своєї зовнішньої привабливості, вони поступаються місцем чоловікам, які домінують на екрані фізично й символічно. Нещодавній успіх «Диво-жінки» (Патті Дженкінс, 2017), одного з небагатьох фільмів про «супергероїню», лише нагадує про те, що чоловіки лишаються головними персонажами більшості стрічок у жанрі екшн, наукової фантастики чи горрору.  

До ретроспективи «Диво-жінки» увійшло п’ять стрічок різних жанрів (наукова фантастика, фільм жахів, італійське джалло, японське аніме, детектив), знятих у період між 1979 та 2016, які об’єднує те, що це авторське кіно, не позбавлене своїх химер, яке висуває на перший план сильних і нетипових жіночих персонажів, що руйнують шаблони. Дивовижними тут є не лише жінки, але й їхні всесвіти, де усталені норми перевертаються, як у світі Аліси Льюїса Керрола.     

Лейтенант Ріплі у «Чужому» (Рідлі Скотт, 1979), зіграна Сіґурні Вівер, не відповідає ані канонам, ні формам голлівудського гламуру, та це не заважає їй перебрати контроль над космічним кораблем – за визначенням чоловічим світом. У «Суспірії» (1979) майстер джалло Даріо Ардженто забарвлює казку в багряний колір: колір крові та ініціації у доросле життя, що її проходить молода американська студентка, стикнувшись із низкою дивних подій у своїй школі танцю. Майор Кусаґані, грізна жінка-кіборг з анімаційного фільму «Привид у броні» (Мамору Осії, 1995), – єдиний персонаж у цій серії, позбавлений плоті й крові: все її тіло механізоване, і лише мозок людський. Джекі Браун з однойменного фільму Квентіна Тарантіно (1997) – спокійна й розважлива стюардеса, яку зіграла неперевершена Пем Ґріер, ікона жанру blaxploitation та фемінізму 1970-х. Нарешті, Жюстін у фільмі «Сире» (Жюлія Дюкурно, 2016) – юна студентка-вегетаріанка, яка відкриває у собі пристрасть до людської плоті.       

Антельм Вiдо - Програмний директор

 

Комментарии:

Чтобы написать комментарий, войдите через одну из социальных сетей: