0

04.09

17:45

Олександр Марчук

Король Бельгійців | Мнение



Фільм «Король бельгійців» з міжнародної конкурсної програми 8-го Одеського Міжнародного Кінофестивалю — найбільш орієнтований на широку глядацьку аудиторію. У четвертій спільній роботі Джесіка Вудворт та Петір Бросенс виступили у ролі як режисерів, так і сценаристів. Кінострічка перемогла у номінації Гран-прі, двічі зібрала аншлаг та стала моїм безсумнівним фаворитом.

На відкритті парку-подарунку «Міні Європа» в Стамбулі Король Бельгії Ніколас III чинно всміхається у камери та тисне руки всім дипломатам. В цей час на батьківщині відбувається переворот — Валлонія проголошує незалежність. Аби країна не розкололась, монарх разом з документалістом Дунканом Ллойдом, костюмером та двома нудними протокольними службовцями вирушає назад, продираючись дорогою абсурдних перепон.

За збігом обставин шлях пролягає крізь неспокійні Балкани у повному інкогніто.



Робота, яка першочергово планувалась як суто ігрове кіно, на етапі розробки сюжету і початку знімання плавно трансформувалась у сповнене влучного гумору мок’юментарі (псевдодокументальне кіно з елементами сатири) у форматі роуд муві. Враховуючи, що Бросенс і Вудворт є документальними режисерами, це дало їм змогу працювати на звичній ниві.

Весь балканський маршрут був відзнятий у Болгарії, окрім дводенних зйомок у Стамбулі та Брюсселі. На особливу увагу заслуговує пісня про ватажка повстання у виконанні фольклорного колективу з Болгарії “Чорноморські Русалки”. Ця композиція була записана на відомому золотому диску космічних апаратів місії Вояджер від імені Болгарії.

На думку режисерів «Короля Бельгійців», комедія — це найкращий спосіб говорити про сучасний політичний клімат. Глядачі бачать у картині багато аналогій з реальними подіями в Європі, на кшталт ситуації з президентом Естонії Тоомасом Хендріком Ільвесом у 2010 му році, Баскський та Каталонський сепаратизм в Іспанії, Шотландський в Великобританії, проблеми, що дійсно існує між Валонією та Фландрією, та Брекзіт на загальному фоні Європи. Важко переоцінити актуальність піднятих тем для європейського глядача.



У підсумку задум режисерів вдався. Стрічка, що починається як вимушена подорож, еволюціонує у пошук Ніколаса своєї ролі та призначення. Фільм завойовує прихильність глядача не без допомоги болючої актуальності зображених подій, попри відносно непопулярний жанр.

Ще задовго до оголошення переможця Одеського Міжнародного Кінофестивалю одразу після перегляду я був упевнений, саме ця картина візьме нагороду, навіть не зважаючи на її недолік, а він, звісно ж, присутній. Головна проблема стрічки одночасно є найпопулярнішою на сьогодні — це банально невдала кінцівка. Чудовий на початку, інтригуючий в середині фільм — занадто затягнутий з невиразною фінальною сценою. Попри це «Король бельгійців» обов’язково знайде свого глядача в прокаті.

Комментарии:

Чтобы написать комментарий, войдите через одну из социальных сетей: