0

10.06.2015

11:57

Денис Куклин

Чому всі так люблять «Зоряні війни». Політика


Останні кілька місяців будь-які новини про будь-які кинопроекти залишаються в тіні, якщо з’являється хоч найменша чутка, пов’язана з новою трилогією «Зоряні війни». Тільки сума, за яку Disney придбала Lucasfilm, говорить про комерційний потенціал всесвітньо відомої кіноепопеї. А комерційний потенціал художнього твору завжди ґрунтується навіть не на популярності, а на багаторічній народній любові — і в чому причини такої любові глядачів до «Зоряних воєн», ми і спробуємо розібратися.

Хоча канонічні «Зоряні війни» (ЗВ) налічують всього 6 фільмів, але романів, мультфільмів і коміксів про цей всесвіт існує величезна кількість — настільки велика і настільки плідна, що в Lucasfilm створено спеціальний відділ з систематизації всіх пов’язаних творів, також тут займаються погодженням і гармонізацією хронології подій, взаємин персонажів і т. д. Існує не просто «канон-ЗВ», існує цілих чотири канони — G, C, S і N, що визначають різні ступені пріоритетності творів при розборі спірних моментів.

Якщо вивчати історію тієї самої «далекої-далекої галактики» (ДДГ), виявиться, що вся вона, як, втім, і наша історія, складається з переліку воєн і переворотів і ділиться на епохи, пов’язані з піднесенням якоїсь держави або розповсюдженням якоїсь релігії. Шість канонічних фільмів описують події, які вмістилися в 36 років. І в хронології ДДГ цей час позначено, як занепад Республіки, сепаратизм Конфедерації і народження Імперії. Як не дивно, саме ці політичні процеси і стають головним мотивом вчинків героїв франшизи — протагоністи борються за Республіку, антагоністи хочуть встановити Імперію, хоча в частинах 1-3 все виглядає ще складніше.

Республіка в ДДГ є об’єднанням світів (планет), які знайшли один одного під час колонізації навколишнього космосу, і вирішили замість воєн і окупацій зайнятися взаємним збагаченням — культурним, науковим та економічним. Добровільне об’єднання відбулося приблизно за 25000 років до початку подій у фільмах, і Республіка росла і ширилась практично без воєн весь цей час, поки не охопила більшу частину галактики. Основою Республіки був парламент — Сенат, в який кожен з республіканських світів надсилав свого представника. Сенатори приймали загальні для всіх закони, займалися дипломатією і обороною всіх світів республіки — за її межами було предостатньо напівдиких, відсталих, але войовничих рас. Також сенат призначав канцлера, який був номінальним главою держави і реальним главою уряду.

Функцію представників Сенату на місцях виконували лицарі Ордену джедаїв, які подорожували галактикою, займаючись вирішенням конфліктних ситуацій, вивченням роботи місцевих правителів, та й взагалі — дивилися що та як. Але, як при будь-якому федеративному устрою, реальна влада була в руках у правителів кожного зі світів — демократія і республіка, будучи формально загальними, на ділі панували лише в сенаті, куди кожна планета, була вона племінною деспотією чи мурашником, посилала свого депутата (саме тому Королева Амідала з монархічного світу Набу їде в республіканський Сенат за допомогою). Таким чином, республіка досить терпимо ставилася до всіх форм насильства, поневолення і примусу, якщо вони не виходили за межі окремо взятої планети.

В епізодах 1-3, що показують події, які відбулися на 30 років раніше епізодів 4-6, ми можемо спостерігати кризу пізньої республіки. Хоча, за сюжетом, активну роль в її посиленні зіграв владика сітх, майбутній імператор, криза все ж була неминучою — республіка росла, місце в сенаті вже отримував не кожен світ, а лише сектор, що поєднує до 50 планет, і величезна держава, що складається з мільйонів абсолютно різних світів, — кожен зі своїми традиціями, культурою та політичним устроєм, — виявилася неповоротким, надмірно бюрократизованим, застарілим механізмом.

«Я не збираюся дивитися, як мої люди страждають і вмирають, поки ви обговорюєте вторгнення на нескінченних засіданнях!». Королева Амідала

Так, Республіка була заснована на все тих же священних принципах демократії, але одного лише парламенту виявляється мало — політичні та принципові рішення сенаторів не влаштовують прагматичних торговців, багато світів, що швидко розвиваються, відчувають брак самостійності, накопичені за століття взаємні претензії вимагають вирішення. Тому всередині Республіки виникає Конфедерація — союз світів, рас і корпорацій, що бажають створити ту ж республіку, але ще більше децентралізовану, що нагадує військовий союз незалежних держав. Сенат називає конфедератів сепаратистами і оголошує поза законом — починається громадянська війна.

Наприкінці 3-го епізоду республіка стає імперією — цей державний лад, як не дивно, виявляється ефективним. Громадянська війна з конфедератами дуже швидко виграється, корпорації, що приєдналися до конфедератів, націоналізуються, збройні сили проходять через ряд реформ. Але, головне, зростає централізація — замість хаосу з мільйонами самостійних світів імператор створює адміністративну систему, засновану на моффах (намісниках імператора). Планети управляються місцевими князьками, моффи керують цілими секторами планет, гранд-моффи управляють супер-секторами. Реформі піддаються суди, міністерства, економіка, оподаткування, створюється ефективна система розвідки і поліції. Сенат, який підтримав перетворення республіки в імперію заради стабільності і блага народу, поступово втрачає ряд повноважень, а після і зовсім розпускається імператором. Імперія нарощує міць, і тримає населення всіх світів в страху шляхом вибіркового терору. Планети, раси і світи поступово уніфікуються, стираються культурні відмінності, і, що цікаво, в керівництві імперією пріоритет неофіційно відданий представникам людської раси — найчисленнішої в галактиці. Однак, республіканські повстанці, використовуючи пам’ять про республіканську децентралізацію, підбивають населення планет на повстання.

Таке, в загальних рисах, політичне підгрунтя «Зоряних воєн». Важливо зазначити, що не тільки республіканці і джедаї стали предметом фетишу фанатів, а й такі течії і організації, як конфедерати, імперці, сітхи і особисто Дарт Вейдер досі цікавлять і захоплюють безліч глядачів. Справа, звичайно, у геніальному підході Лукаса — він наділив кожну з протиборчих фракцій рисами і особливостями, притаманними реальним рухам і системам.

Республіка в частинах 4-6 є, як я вже писав вище, певним прообразом «старих добрих часів», які асоціюються зі свободою і миром. Тут, насамперед, проглядається ідея демократії і республіки в чистому вигляді, адже повстанці кажуть про загублений, ідеалізований державний лад. Демократія прекрасна, але в частинах 1-3, в період пізньої Республіки, вона постає в не дуже привабливому вигляді. Тут найяскравіше простежуються аналогії з Римською республікою напередодні переходу Гая Юлія Цезаря через Рубікон — сенат відірваний від народу, бюрократизований, корумпований, впевнений у своїй вічній владі. Як і в історії Риму, республіка була кращою формою влади над містом і околицями, але ставала неефективною при управлінні величезними територіями. При номінальній демократії в Римі, вся влада в провінціях, по суті, необмежена, належала намісникам, і таке сумісництво деспотії і демократії вело до загибелі останньої. Імперська форма правління з її централізацією і швидкістю прийняття рішень виявилася ефективнішою для зростаючої території Риму, і для ДДГ теж — незважаючи на те, що імператор є антагоністом ЗВ, населенню планет було, в кращому випадку, по барабану, хто править — Сенат чи імператор. Але задоволених порядком і стабільністю при Імперії було набагато більше, ніж прихильників абстрактної демократії.

Перехід від Республіки до Імперії показаний в ЗВ з нечуваною для серії витонченістю — створення і розігрівання кризової ситуації, лобіювання закону про розширення повноважень канцлера, початок керованої громадянської війни (тобто створення загрози для республіки і демократії), нарікання на застарілі принципи бюрократії — весь цей довгий процес прослизання у владу, пророблений майбутнім імператором, має в реальній історії безліч аналогів — від того ж Цезаря і Наполеона до Путіна. Всі вони приходили у владу при республіці і вимагали собі більше повноважень, щоб їм зручніше було «рятувати» республіку і наводити порядок.

«Я з величезним небажанням прийняв це прохання. Я люблю демократію... Я люблю Республіку. Я складу з себе повноваження, як тільки криза розв’яжеться. І в якості мого першого наказу з цими новими повноваженнями, я створю Велику армію Республіки, щоб дати відсіч наростаючій загрозі Сепаратистів». Канцлер Палпатин.

«Ось так свобода і вмирає — під грім оплесків». Сенатор Падме Амідала.

Історія ж з конфедератами, від символіки і назви до стомлюючих спроб перекласти провину за «перший постріл» на іншого, явно списана з Конфедеративних Штатів Америки в 1861-1864 рр. Багато дослідників відзначають загальне для них прагнення до децентралізації, а також вбачають в майбутньому імператорі риси Авраама Лінкольна, який теж, розв’язавши громадянську війну, наділив себе небаченими до того повноваженнями. Правда, питання з рабством ніяк не стосується ЗВ, але це вже інша історія.

Але найяскравіша і доступна для аналогій — це, звичайно, імперія. В її устрої, насамперед, впізнається імперський Рим з його легіонами і різко збільшеною ефективністю управління величезними територіями. У той же час, різка мілітаризація суспільства і терор вже з іншої епохи — в цьому, а також в імперській естетиці явно проступають риси Третього Рейху. Особливо це стосується військової форми, типової для імперського флоту, і знаменитого шолома Дарта Вейдера, що дуже нагадує каску німецьких піхотинців. Що цікаво, зв’язки з гітлерівською Німеччиною винесені навіть в 3-ю частину, коли імператор, подібно до фюрера, який обіцяв тисячолітній Рейх, в сенаті оголошує про початок нового порядку: «Ми — Імперія, керована більшістю! Імперія з новою Конституцією! Імперія законів, а не політиків! Імперія, звернена до справедливого суспільства. Безпечного і спокійного суспільства! Ми — Імперія, яка простоїть десять тисяч років! Сьогоднішній день ми будемо святкувати як День Імперії. Заради наших дітей. Заради дітей наших дітей! Наступні десять тисяч років! Спокій! Безпека! Світ і справедливість!».

Джордж Лукас створював не лише всесвіт з героями і зрадниками, любов’ю, інтригою і поєдинками джедаїв і ситхів, він реконструював реально існуючі політичні системи з усіма їхніми характерними рисами і притаманними їм достоїнствами і недоліками. Цей далекоглядний хід дозволив «Зоряним війнам» грати не тільки на симпатіях глядача до певних персонажів, а й до справи, за яку вони борються на екрані. І, хоча більшість глядачів, інстинктивно вгадуючи прообрази Республіки та Імперії, підсвідомо співчувають республіканцям, навіть рідкісні любителі мілітаризму взагалі, і естетики Третього Рейху зокрема, досі готові витрачати великі гроші на ліцензійну фігурку Дарта Вейдера або костюм імперського штурмовика.

Менше з тим, головним предметом фетишу у фанатів «Зоряних воєн» став легендарний світловий меч. Чому, розповім в наступній статті.

Переклад: Юлія Кукліна

Комментарии:

Чтобы написать комментарий, войдите через одну из социальных сетей: